Тоді малюнок вийшов блідим — дешеві крейдочки з "Аврори" не давали тієї насиченості, якої я хотіла. Але сама ідея мені подобалася. Ворона з’явилася завдяки маленькій скляній фігурці, яку мені подарували — з величезним дзьобом і комічно піднятими бровами. Вона була настільки виразною, що не могла не стати героїнею серії ілюстрацій.
Нещодавно, перебираючи старі скетчбуки, я натрапила на ці малюнки. І вирішила дати їм другий шанс — підновити яскравішими пастелями. Тепер ворона виглядає так, ніби завжди була такою: яскравою, трохи іронічною, з характером. Але це тільки перша відновлена ілюстрація цієї серії.
Це не просто малюнки. Це спогади про те, як я робила , як навчалася працювати з кольором і фактурою, розробляти персонажі. І про те, що іноді варто повертатися до старих робіт — щоб побачити, як ти змінилася, і дати їм нове життя.
